З якого часу люди винайшли та почали вживати спиртне достеменно невідомо. На основі етнографічних матеріалів можемо констатувати, що трапилося це ще на ранніх етапах первісності, коли побутували слабоалкогольні напої, утворені у результаті природного бродіння певних продуктів. Вони засвідчені у багатьох первісних народів сучасності на території Америки, Африки та Океанії. М.М. Миклухо-Маклай, скажімо, спостерігав за папуасами Нової Гвінеї, які ще не вміли добувати вогонь, але знали прийоми виготовлення хмільних напоїв. Інша справа – рідини зі значним вмістом спиртного, які можна отримати шляхом дистиляції (тобто перегонки). До недавнього часу традиційною була думка, що цим процесом людство оволоділо лише з ХІV–ХV ст., коли з’явився придатний для цього металевий посуд. Однак відомо й чимало простіших способів збільшити концентрацію алкоголю в суслі та відокремити їх. Це, скажімо, нагрівання сусла в глиняному горщику, який накривали овечою шкурою. Відтискаючи її час від часу, в окрему посудину зливали сконденсований на ній спирт. Інший прийом полягав у тому, що на горловину посудини із закваскою, яку клали на сонце, натягали сечовий міхур великої рогатої худоби. Його мембрана легко пропускала крізь себе водяні випари, затримуючи всередині великі за розмірами молекули спирту. Міг використовуватися спосіб „виморожування”, коли сусло виносили на сильний мороз. Вода перетворювалася у лід, який видаляли у міру накопичення, а в посудині залишався спиртовий розчин.
