Гриценко Іван Антонович

Народився 10 травня 1920 р. у с. Нехворощ Корсунь-Шевченківського р-ну Київської (тепер Черкаської) обл. Родина Гриценків походила із старовинного козацького роду. Його представники Клим і Сидір Гриценки у складі Ситницької сотні Корсунського полку брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького.

Ліщенко Микола Опанасович

Народився 15 грудня 1923 р. у с. Липки Корнинського (нині ‒ Попільнянського) р-ну Житомирської обл. у родині службовців. Закінчив середню школу в м. Фастові у 1941 р. і тоді ж вступив у 1-ше Київське артилерійське училище. Продовжив навчання у м. Красноярську, куди евакуйовано училище з початком війни. У жовтні-листопаді 1941 р. ‒ командир гармати, брав участь у боях на Західному фронті. Був тяжко поранений у грудну клітку, довго лікувався у госпіталях м. Горького і м. Ульяновська. 21 травня 1943 р. демобілізований і знятий з військового обліку як інвалід. У травні-серпні 1943 р. ‒ інструктор відділу соціального забезпечення в Ульяновську. З серпня 1943 по квітень 1944 р. ‒ обліковець 47-ї військової пересувної авіамайстерні у станиці Усть-Лабинська Краснодарського краю.

Голобуцький Володимир Олексійович

Народився 28 липня 1903 р. в с. Великий Бір Чернігівської губ. (нині село Брянської обл., РФ) в родині священика. Закінчив історико-економічне відділення Північно-Кавказького державного університету (м. Ростов-на-Дону, РФ; 1930). Працював учителем у м. Грозний (нині місто в Чеченській Республіці, РФ), з 1930 р. – викладач ВНЗ у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург) і Краснодарі (нині місто в РФ). Водночас (1934-1937 рр.) навчався в аспірантурі. У 1938 р. захистив канд. дис. «Дипломатичні зносини Московського уряду з Б. Хмельницьким до Земського собору 19 лютого 1651 р.». 1940-1942 рр. – доц. Ленінградського педінституту, після евакуації вчителював і викладав у Казанському університеті. У 1947 р. захистив докт. дис. «Чорноморське козацтво: Нарис соціальної історії».

Дослідження археологічних пам’яток на Буковині Йозефом Сомбаті

Територія Буковини багата на археологічні пам’ятки різних епох. Особливе місце серед них займають старожитності трипільської культури та культури карпатських курганів. Одним із австрійських археологів, який вивчав старожитності нашого краю був директор мистецько-історичного музею у Відні – Йозеф Сомбаті.

Життєвий та творчий шлях видатного українського археолога Бориса Онисимовича Тимощука

Визначною прикметою сьогодення є всебічний аналіз творчої спадщини дослідників минулого України, узагальнення їх творчого доробку та визначення перспективних напрямків для майбутніх пошуків. Цим питанням присвячено значну кількість монографій, статей, розвідок. Але до повного їх висвітлення ще надзвичайно далеко, позаяк напрацювання вітчизняних учених у галузі історичної науки надзвичайно багатогранні й численні. Тому найдоцільніше, на нашу думку, вивчення діяльності конкретних науковців, які зробили цінний внесок у дослідження української минувшини.