Гриценко Іван Антонович

Народився 10 травня 1920 р. у с. Нехворощ Корсунь-Шевченківського р-ну Київської (тепер Черкаської) обл. Родина Гриценків походила із старовинного козацького роду. Його представники Клим і Сидір Гриценки у складі Ситницької сотні Корсунського полку брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького.

Батько й мати I.A. Гриценка походили із селян. У роки колективізації батько Антон Тихонович, хоч і вважався середняком, був «розкуркулений», а в 1938 р. ‒ розстріляний. Тому з юнацьких літ Іван, як найстарший серед п’яти братів, став надійним помічником, порадником та опорою в житті сім’ї.

У 1927 р. пішов до місцевої початкової школи в с. Нехворощ, а продовжив навчання у м. Макіївка (Донбас), куди в 1932 р. переїхала родина. Середню школу закінчив із атестатом «відмінно», що надавало право вступу до ВНЗ без екзаменів.

З вересня 1937 по травень 1942 р. навчався на історичному факультеті Київського університету (з січня 1942 р. ‒ Українського об’єднаного в м. Кзил-Орда (Казахстан), куди університет було евакуйовано).

З травня 1942 р. по січень 1943 р. ‒ курсант Харківського військового училища хімзахисту Червоної армії (евакуйованого в м. Ташкент). Після його закінчення був направлений на Воронезький (з 20 жовтня 1943 р. ‒ Перший Український) фронт. У складі 597-го нічного близькобомбардувального орденів Олександра Невського і Кутузова III ступеня (згодом ‒ Чернівецького) авіаційного полку Другої повітряної армії брав участь у бойових діях (перед цим вивчив аеронавігацію і екстерном склав екзамени на звання штурмана, після чого був допущений до польотів і зробив 32 бойові нічні авіапольоти на бомбардування ворога). Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня і Червоної Зірки та 12 медалями, в т.ч. «За взяття Берліна», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

Демобілізувавшись у званні лейтенанта в березні 1946 р., деякий час працював старшим лаборантом кафедри політекономії Київського держуніверситету. З листопада 1946 р. по листопад 1949 р. ‒ аспірант кафедри історії УРСР цього університету. Темою канд. дис. обрав антифеодальну боротьбу селянських мас Лівобережної України в 60-х роках XVII ст., яку успішно захистив у березні 1950 р. (наук. кер. проф. М.Н. Петровський).

З листопада 1949 р. по червень 1999 р. працював у Чернівецькому держуніверситеті на історичному факультеті: спочатку старшим викладачем кафедри історії народів СРСР (1949-1955), доц. (1955-1982) та проф. (1982-1990) кафедри історії СРСР і УРСР й кафедри історії України (1990-1999). У 1963-1968 рр., 1972 та 1983-1986 рр. завідував кафедрою історії СРСР та УРСР.
Ґрунтовно розробив та з високою педагогічною майстерністю читав лекційні курси з історії України та джерелознавства історії Росії, СРСР і джерелознавства історії України, вів практичні заняття з цих дисциплін, спецсемінар «Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр.», читав спецкурс «Антифеодальна боротьба селянських мас України в другій половині XVII ст.», став одним із провідних науковців і викладачів історичного факультету. Очолюючи кафедру, взяв курс на збереження й розвиток кращих традицій, започаткованих попередниками, професорами В.О. Голобуцьким і І.І. Кравченком, та втілення в життя настанов свого вчителя, наукового керівника канд. дис. чл.-кор. АН УРСР проф. М.Н. Петровського.

З 60-х років XX ст. розширив спектр наукових інтересів. Як заступник голови редакційної колегії він здійснив наукове редагування і науково-методичне керівництво авторським колективом при написанні книги «Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область» (Київ: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1969. ‒ 704 с.).

Важливим науковим проектом, здійсненим за участі І.А. Гриценка, було видання «Нарисів з історії Північної Буковини» (K.: Наук. думка, 1980). Перу І.А. Гриценка належать матеріали про взаємовідносини Буковини з українськими землями і Росією (кінець XVIII ‒ перша половина XIX ст.) та економічні і політичні зв’язки з ними (друга половина ‒ поч. XX ст.).

В 1970-1980-х роках опубліковано понад 70 наукових праць вченого з різних періодів історії України. І все ж серед них провідною була проблема економічних, культурних та громадсько-політичних зв’язків Північної Буковини з Наддніпрянською Україною й Росією в XIX ‒ на початку ХХ ст. Великий патріот України, закоханий у її минуле, науковець завжди був переконаний, що історію України належить вивчати не ізольовано від тих соціально-економічних, політичних і культурних процесів, які відбувались у сусідніх регіонах. Доказом цього є монографія вченого «Економічні зв’язки Північної Буковини з Росією і Наддніпрянською Україною в XIX ‒ на початку XX ст.» (Львів: Вища шк., 1980. ‒ 168 с.).

І.А. Гриценком зроблено чимало в плані глибокого дослідження джерел. Він опублікував ряд статей та матеріалів джерелознавчого спрямування; взяв участь у підготовці до друку збірників документів і матеріалів «Споконвічна українська земля: Історичні зв’язки Північної Буковини з Росією і Наддніпрянською Україною» (Ужгород: Карпати, 1990. ‒ 468 с.), «Боротьба трудящих Буковини за соціальне й національне визволення і возз’єднання з Українською РСР. 1917-1941» (Чернівці: Облвидав, 1958. ‒ 449 с.), «Радянська Буковина. 1940-1945» (K.: Наук. думка, 1967. ‒ 400 с.).

Багато зусиль докладалось науковцем для розробки праць навчально-методичного спрямування з метою надання допомоги студентам у вивченні різних питань історії та джерелознавства історії України.

Вчений брав активну участь у підготовці й проведенні краєзнавчих наукових конференцій до 25-, 40- й 50-річчя возз’єднання Північної Буковини й колишніх Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії з Радянською Україною; 370-річчя Хотинської війни; 600-річчя першої писемної згадки назви краю «Буковина»; III Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету та ін.

Сприяв виданню у 1956-1961 рр. «Наукових записок Чернівецького держуніверситету (Серія історичних наук)», збірника наукових праць історичного факультету ЧДУ (1957), збірника наукових робіт аспірантів (1958).

I.A. Гриценко виконував і ряд громадських виборних та службових доручень міністерств поза межами основної роботи в університеті. Від виборчого округу №95 м. Чернівців обирався депутатом Чернівецької міської ради депутатів трудящих X (1965) і XI (1967) скликань. Як депутат Чернівецької міської ради сумлінно працював у комісії народної освіти.

За рекомендацією Управління в справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР Міністерством народної освіти України у 1951-1952 рр. призначався головою Державної екзаменаційної комісії історичного факультету Чернівецького державного вчительського інституту, а в 1974-1975 рр. ‒ головою ДЕК історичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.

1996 р. він увійшов до складу спеціалізованої вченої ради із захисту докт. і канд. дис. з історії та філософії при Чернівецькому державному університеті.

Відомий вчений на прохання видавництв прорецензував ряд монографій, наукових збірників, був офіційним опонентом на захистах докторських і кандидатських дисертацій з історії України в Інституті історії АН України і Київському університеті, прорецензував десятки авторефератів докт. і канд. дис. Чимало зробив для організації студентської наукової роботи.

Упродовж багатьох років I.A. Гриценко був ректором народного університету Чернівецької обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури. Неодноразово відзначався Президією правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, в т.ч. й пам’ятною медаллю (1977). З 1949 р. входив до складу історичної секції Чернівецької обласної організації товариства «Знання».

I.A. Гриценко із 60-ти років своєї трудової діяльності півстоліття пройшов педагогічною стежиною в Чернівецькому держуніверситеті ‒ від старшого викладача до професора. Відомий вчений, громадський діяч на ниві краєзнавства, автор багатьох публікацій в місцевій пресі, учасник десятків зустрічей з учнями, студентами, громадськістю краю.

У 2004 р. побачила світ фундаментальна праця I.A. Гриценка «Нехворощани (Життя і долі селян Надросянського краю в ХІХ-ХХ ст.)» (Чернівці: Золоті литаври, 2004. ‒ 306 с.).

За успіхи в праці в 1984 і 1987 рр. нагороджувався грамотами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти України, нагрудним знаком «За відмінні успіхи в роботі» Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, медалями «За доблесну працю» (1970) та «Ветеран праці» (1986), занесений до Книги Пошани Чернівецького державного університету (1982).

Помер 20 липня 2007 р. Похований на старому (Руському) цвинтарі в Чернівцях.

Праці: Чернівці; Вижниця; Берегомет; Іспас; Мигове; Мілієве // Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. ‒ K.: УРЕ, 1969. ‒ С. 63-110, 121-132, 144-173 (у співавт.) (заступник голови редколегії тому); Економічні зв’язки Північної Буковини з Росією і Наддніпрянською Україною в ХІХ ‒ на початку XX ст. ‒ Львів: Вища шк., 1980. ‒ 168 с.; Споконвічна українська земля: Історичні зв’язки Північної Буковини з Росією і Наддніпрянською Україною. Документи і матеріали / Ред. кол. Ф.П. Шевченко (голова), П.М. Василиненко, І.А. Гриценко (заст. голови) та ін. Упоряд.: П.М. Василиненко, І.А. Гриценко, Ю.П. Ляпунов та ін. ‒ Ужгород: Карпати, 1990. ‒ 470 с.; Економічні та політичні зв’язки з українськими землями і Росією // Нариси з історії Північної Буковини. ‒ K.: Наук. думка, 1980. ‒ С. 196-205; З історії економічних взаємовідносин Буковини з Росією та Україною в ХІХ ст. // Укр. істор. журнал. ‒ 1959. ‒ №5. ‒ С. 89-99; Еміграція з Північної Буковини в Російську державу в кінці XVІІІ ‒ першій половині ХІХ ст. // Архіви України. ‒ 1969. ‒ №6. ‒ С. 24-34; Матеріали російського консульства в Чернівцях як джерело історії Буковини // Вісник Центру буковинознавства. ‒ Серія історична. ‒ Вип. 1. ‒ Чернівці, 1993. ‒ С. 78-92.

Література: Наш ювіляр // Питання історії України: Зб. наук. статей [присвяч. 80-річчю від дня народж. і 50-річчю труд. діяльності проф. І.А. Гриценка]. ‒ Чернівці: Золоті литаври, 1999. ‒ Т. 3. ‒ С. 11-53; Историография истории Украинской ССР. ‒ K.: Наук. думка, 1987. ‒ С. 177, 224; Чернівецький державний університет. ‒ Львів: Вища шк., 1975. ‒ С. 72, 123, 124; Чернівецький університет. 1875-1995. Сторінки історії. ‒ Чернівці: Рута, 1995. ‒ С. 119, 120, 185; Коцур А.П. Лівобережна Україна у наукових дослідженнях проф. І.А. Гриценка // Література та культура Полісся: Зб. наук. праць. ‒ Ніжин, 2000. ‒ Вип. 13. ‒ С. 195-197; Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Імена славних сучасників. ‒ K.: Світ успіху, 2005. ‒ С. 23; Ботушанський В.М. Шлях за десять років. 1990-2000 (До 10-річчя відкриття кафедри історії України Чернівецького університету) // Питання історії України: Зб. наук. статей. ‒ Чернівці: Золоті литаври, 2000. ‒ Т. 4. ‒ С. 13, 14, 15; Ботушанський В.М., Ільків О.М., Марусик Т.В. Історичний факультет Чернівецького університету // Там само. ‒ С. 340, 341, 343, 344; Гриценко Іван Антонович // Богайчук М.А. Література і мистецтво Буковини в іменах: Словник-довідник. ‒ Чернівці: Букрек, 2005. ‒ С. 74; Добржанський О., Ботушанський В. Шляхом зростання і примноження (До 20-річчя відкриття кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича) // Питання історії України: Зб. наук. праць. ‒ Чернівці: Технодрук, 2010. ‒ С. 9, 10, 11; Білецький Б.Ф., Коцур А.П. Учений. Педагог. Порадник // Університетський вісник. ‒ 2010. ‒ Жовтень. ‒ №8. ‒ С. 16-17; Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Чернівецька область / ред. рада вид.: В.Г. Кремень (гол.) [та ін.]; редкол. тому: С.В. Мельничук (гол.) [та ін.], В.М. Ботушанський (відп. ред.). ‒ K.: Знання України, 2011. ‒ С. 88, 143.

Факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (1940-2011 рр.). – Чернівці: Наші книги, 2012. – С. 243-247.