Гончарний горн із середньовічних Чернівців

На території м. Чернівці відомо близько півсотні археологічних пам’яток. Вони датуються від палеолітичної доби й до епохи середньовіччя (ХІІ – перша половина ХІІІ ст.). До останнього часу фактично відсутніми були археологічні об’єкти молдавського періоду в історії населеного пункту, зокрема й першої його згадки в писемних джерелах (1408 р.). У 2009 р. сліди поселення ХV-ХVІ ст. були виявлені у західній частині міста на лівому березі р. Прут (р-н Ленківці, кінець вул. Піщана). Матеріали голіградської та давньоруської культур зафіксовано після значних зсувів ґрунту в старій частині м. Чернівці у районі вулиць П. Сагайдачного й А. Барбюса. Південніше у 2013 р. у відслоненому зсувом березі високої тераси р. Прут (кінець вул. А. Барбюса), біля залізниці, на лівому березі р. Руда зібрано декілька цілих посудин, а в наступному році незначною прирізкою розкопано вцілілу частину гончарного горна з посудом всередині.

Від горна збереглися рештки його північної частини на глибину 1,05 м, південна – зруйнована зсувом (рис. 1). З огляду на те, що теплопристрій розміщений на стрімкому схилі, його західна частина збереглася краще й на більшу висоту в порівнянні зі східною. У західній стінці простежена наступна стратиграфія: 0-0,40 м – чорний гумусований суглинок; 0,40-0,90 м – жовто-сірий суглинок; від 0,90 м – жовтий супісок. Горнова яма прорізала суглинки й ледь заглиблювалася в супісок.

Рис. 1. План (І) та профіль (ІІ) гончарного горна з Чернівців.

Гончарний горн був однокамерним. Посеред його округлого в плані дна шириною 1,85 м влаштована підвищена на 0,10 м площадка завширшки 1,30 м. По периметру її обмежує канавка завширшки до 0,30 м та глибиною до 0,17 м, розміри якої поступово зменшуються у північній частині. У її заповненні присутня значна кількість попелу та вуглинок. Стінки камери та долівка підвищення обмащені 5 см шаром глини зі значною домішкою органіки й обпалені. По західній та східній кромці підвищення тягнуться два півкруглі валики з тієї ж маси висотою 0,07 м та шириною 0,18 м. Стінки камери, які місцями збереглися на висоту 0,36 м, звужуються доверху. Прилягаючий до горна грунт пропалений, червоного кольору. Аналогічний теплопристрій був виявлений в Старому Орхеї.

На всій площі підвищення щільно залягав шар фрагментованого, якісно випаленого керамічного посуду, який місцями сповз у кругову канаву. Загалом у збереженій частині споруди було близько двох десятків посудин, з яких 9 представлені цілими формами. Дві посудини знаходилися в первинному положенні – на площадці-підвищенні вінцями донизу.

Керамічний комплекс представлений сіроглиняними посудинами двох ґатунків: горщиками та глеками. Для перших характерні потовщені S-подібні у перетині вінця з внутрішньою виїмкою під кришку, тонкі бокові стінки, потовщені у придонній частині, доволі крихке керамічне тісто зі значною домішкою піску. Верхній та нижній краї вінчиків чітко окреслені. Верхній зріз вінчика витягнутий доверху та загострений. На денці посудин простежується слід відрізання мотузкою по сирій глині. За пропорціями та орнаментикою поверхні горщики поділяються на два типи. Посудини першого типу мають гладку неорнаментовану поверхню, а максимальне розширення бокових стінок припадає на 2/3-3/4 їх висоти (рис. 2, 4-5). Висота цілих екземплярів коливається в межах 19,5-23,7 см; діаметр вінець – 13,0-16,5 см; діаметр максимального розширення стінок – 15,7-19,7 см; діаметр денець – 7,8-9,0 см. Для горщиків другого типу максимальне розширення припадає приблизно на 1/2-2/3 висоти посудини, а їх бокові стінки на плічках та нижче орнаментовані рядами горизонтального рифлення (рис. 2, 3). Висота цілих екземплярів становить 18,7 та 20,0 см; діаметр вінець – 14,0 та 14,9 см; діаметр максимального розширення стінок – 17,0 та 17,7 см; діаметр денець – по 9,0 см.

Рис. 2. Зразки керамічного посуду із заповнення горна.

Сіро- чи червоноглиняні горщики з аналогічним профілюванням вінець відомі у регіоні з території замку Хотинської фортеці, насипу валу в Снятині (вул. Кобринських), а також поселень Чернівці-Ленківці та Драчинці (уроч. Драшівське). Вище охарактеризований керамічний комплекс знаходить свої аналогії у Львові, Старому Орхеї, Сучаві, Сіреті та багатьох інших пунктах, де датується XV-XVI ст. В окремих випадках датування такого різновиду посудин поглиблюють до XIV ст., наприклад, Жидичин на Волині.

Глеки представлені 3 цілими формами, 2 з яких фактично ідентичні (рис. 2, 1-2). Від попередніх типів посудин вони відрізняються більш якісним складом тіста – без помітних домішок, а також кращою обробкою зовнішньої поверхні, місцями пролискованої. Посудини мають світло-сірий колір поверхні з брунатним відтінком місцями. Глеки характеризуються усічено-конічним корпусом, найбільший діаметр яких припадає на верхню третину посудин або ближче до її середини. Вінчики вертикальні, зі зливом навпроти ручки, у верхній частині майже горизонтально зрізані. Ззовні спостерігаються невеликі виступи. Шийка у глеків чітко виражена, плічка похилі та плавно переходять в корпус. На кожному глеку наявна широка (4,3-4,8 см) стрічкоподібна ручка з двома повздовжніми заглибленнями. Їх верхній корінь кріпився збоку вінчика, а нижній – в місці найбільшого діаметра глечика – на плічках. На них у двох посудин присутній орнамент у вигляді трьох смуг із врізаних паралельних горизонтальних ліній, нанесених, очевидно, гребінкою. Розміри двох таких глеків наступний: висота – 26,2 і 24,29 см; діаметр вінець – 10,7 і 10,7 см; діаметр максимального розширення стінок – 20,5 і 19,4 см; діаметр денець – 10,2 і 8,8 см. Інший орнамент представлений на третьому екземплярі – два широкі кругові ряди із заглиблених паралельних хвилястих ліній. Висота даного екземпляру дорівнює 29,6 см; діаметр вінець – 10,4 см; діаметр максимального розширення корпусу – 21,5 см; діаметр денця – 9,4 см. Дно глеків, так само як і горщиків, після формування на швидкому гончарному колі, обрізане мотузкою. Схожі знахідки відомі зі Старого Орхея, Сучави, Байї, Романа, де датуються в межах кінця ХІV-ХV ст.

У верхній частині заповнення горну серед фрагментів кераміки виявлено мідну (?) монету – півгріш Штефана ІІІ Великого 1480-1504 рр. На аверсі зображено герб Молдавського князівства в обідку – голова тура, між рогами якого вміщено п’ятипроменеву зірку, ліворуч – квітку, а справа – півмісяць. На реверсі простежується щит із подвоєним хрестом всередині. Діаметр монети становить 12-15 мм, вага – 0,6 г. Грошові номінали Штефана ІІІ відомі у регіоні серед поодиноких знахідок та згадуються у складі скарбу із Новоселиці.

Тут же у заповненні трапився дископодібний кістяний виріб, очевидно, ґудзик, діаметром 2 см і товщиною 0,8 см. Посередині знахідки висвердлені два отвори, які на протилежній стороні сходяться воєдино.

Таким чином, під час розвідково-рятівних досліджень у старій частині м. Чернівці виявлено рештки одноярусного гончарного горна для відновлювального випалу керамічного посуду. Типологія останнього та монетна знахідка дозволяють датувати об’єкт кінцем ХV – початком ХVІ ст.

Пивоваров С.В., Калініченко В.А., Ільків М.В. Гончарний горн із середньовічних Чернівців // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб. наук. статей. – К., 2015. – Вип. 24. – С. 73-76.