Середньовічні ювелірні вироби є важливим джерелом для вивчення цілої низки питань з минулого населення Східної Європи. Їх дослідження дозволяє простежити ареал проживання окремих племен, реконструювати етапи їх переселення, взаємозв’язків і взаємовпливів, отримати інформацію про місцеве ювелірне виробництво. До того ж вони є важливим хронологічним індикатором, який дає змогу продатувати ряд археологічних комплексів. Значимість подібних знахідок зростає для територій, де вони раніше були невідомі, або їх знахідки були поодинокими.
Одним із регіонів давнього проживання слов’янського населення в Східній Європі є землі, розташовані в межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра (сучасна Чернівецька обл. України). Археологічними дослідженнями, проведеними тут Б. Тимощуком, Л. Михайлиною, М. Филипчуком, В. Войнаровським С. Пивоваровим було виявлено, обстежено й у різній мірі вивчено понад 160 пам’яток райковецької культури. Проте на переважній більшості із них знахідки слов’янських прикрас не зафіксовані. Фактично до недавнього часу з пам’яток райковецької культури в регіоні були відомі лише декілька скроневих кілець (Митків, Ревне, Перебиківці, Добринівці, Корнешти), лунниць (Добринівці, Стальнівці, Корнешти, Ревне, Рідківці), фібул (Ревне, Недобоївці, Чорнівка-ІІ), підвісок (Чорнівка-ІІ, Рідківці) та перстень (Корнешти).
Значну колекцію ювелірних виробів райковецької культури було виявлено в останні роки під час археологічних досліджень поселення поблизу с. Рідківці (уроч. Стара Рогатка). Їх публікації та попередньому аналізу й присвячена дана стаття.
Рис. 1. Скроневі кільця «пастирського типу»: 1-4 – Рідківці (уроч. Стара Рогатка) (за С. Пивоваровим), 5,8 – Старе Место (за В. Грубим), 6 – Бойна (за А. Руткаєм), 7 – Нітра (за Б. Досталем), 9,10 – Ребешовіце (за Б. Досталем).
Пам’ятка, яка складається із городища і поселення, була виявлена С. Пивоваровим і Л. Михайлиною у 1999 р. На них зафіксовано понад 80 западин від жител-напівземлянок і господарських споруд. У 2009-2010 рр. на поселенні було розкопано 5 жител, 2 ремісничі і 1 господарська будівлі та проведено шурфування на ділянках поселення, знищених зсувами. Серед знайдених матеріалів особливий інтерес викликають ювелірні вироби (скроневі кільця, лунниці, перстені, круглі підвіски, пряжки, поясні накладки тощо) – всього понад 30 екземплярів. У такій кількості на одному поселенні вони трапилися вперше на землях межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра
Скроневі кільця представлені 4 екземплярами, так званих сережок „пастирського” типу (рис. 1, 1-4). Ці прикраси, як вважається, виготовлялися шляхом лиття по восковій моделі. Для їх форми притаманні наступні особливості: розширення дужки прикраси у нижній частині на зразок лунниці, але рогами догори, її перехід у зірчасту підвіску та прикрашення поверхні рельєфними виступами або ж псевдозерню.
Сережки із Рідківців добре вписуються в типологію „пастирських” прикрас. Перша із них (рис. 1, 1), виготовлена, очевидно, із білону, близька за формою до „класичних” типів і може бути віднесена до І типу і 1 підтипу „пастирських” сережок за класифікацією О. Айбабина. Найбільш близькими аналогіями їй є прикраси з Харіївського скарбу, Краловського Хелмца, Нових Банівців. Схожі прикраси знайдені й на слов’янських пам’ятках на території Румунії. Датуються подібні скроневі кільця VII-X ст.
Складніше визначити тип другої сережки із хрестоподібною підвіскою, яка виготовлена із бронзи (рис. 1, 3). Найближчі аналогії їй відшукуються серед матеріалів некрополя Градешніца, розташованого на північному заході Болгарії і в околицях Белграду в Югославії. За хронологією подібні знахідки відносяться до початку ІХ-Х ст. Надзвичайно цікавою в даній сережці є хрестоподібна нижня частина, яка може свідчити про поширення або знайомство з християнством власника виробу. Ще одна сережка із хрестоподібною підвіскою походить з городища Бойна у Словаччині і датується – початком-серединою ІХ ст. (рис. 1, 6). Подібні знахідки досить часто трапляються на великоморавських пам’ятках у Словаччині, де знаходилося Нітранське князівство. Досить схожа на знахідку з Рідківців сережка з Ребешовіце (Чехія) (рис. 1, 9). Вона датується VII-XI ст.
Третя сережка була виявлена у 2011 р. Виготовлена вона з бронзи. Верхня частина – дротик – відсутній. Ширина виробу становить 2,4 см, висота – 2,3 см. Сережка складається з двох частин: місяцеподібної основи та підвіски. Ширина сережки без підвіски становить 0,9 см. Висота до початку бокових країв виробу – 1,5 см, до кінця країв – 1,7 см. Товщина сережки без підвіски – 0,1 см, з підвіскою – 0,3 см. Кінець підвіски виробу має ширину 0,3 см, товщину – 0,3 см. Задня поверхня сережки згладжена. На місяцеподібній основі сережки спостерігається орнаментація псевдозерню. Узор виконаний у вигляді п’яти ромбів. Значний інтерес викликає підвіска, на якій по колу також спостерігається псевдозернь. Цікавим є те, що в центр кола вписаний хрестоподібний символ. Маса сережки становить 2,5 г. Схожі сережки були виявлені на пам’ятках великоморавського часу в Чехії, та, особливо, у Словаччині. Так, аналогічні вироби були знайдені в похованнях № 167 (рис. 1, 8) й № 193 (рис. 1, 5) у Старому Месті (На Валах) та у похованні № 30 у Нітрі (рис. 1, 7). Датуються вони VII-XI ст.
Остання із сережок була виявлена у 2012 р. Виготовлена з білону. Має ширину 2,65 см, висоту – 2,3 см. Виріб пошкоджений, так як відсутні дві частини – верхній дротик та нижня підвіска. Висота сережки до двох центральних кругів – 1,5 см. Висота до початку бокових країв виробу становить 1,4 см, до кінця країв – 1,6 см. Ширина центральних кругів, де сходиться центр місяцеподібної основи становить 0,5 см. Діаметр внутрішніх кругів – 0,1 см. Задня поверхня виробу також згладжена. Товщина сережки становить 0,1 см, бокових кінців – 0,5 см. Параметри бокових частин: висота нижньої, середньої та верхньої частин відповідно становлять 0,1, 0,3 та 0,1 см. Маса виробу – 2,5 г. Аналогічні сережки виявлені на багатьох пам’ятках великоморавського часу. Зокрема поблизу вищезгадуваного м. Ребешовіце (Чехія) (рис. 1, 10). Датується вона VII-XI ст.
Рис. 2. Лунниці змієподібного типу «Тєміце»: 1 – Рідківці (уроч. Стара Рогатка) (за С. Пивоваровим), 2 – Старе Место (за Б. Досталем), 3,4 – Словаччина (за Б. Досталем), 5 – Нітра (за Й. Поуліком), 6 – Чакайовці (за С. Унгерманом), 7 – Микульчице (за. С. Унгерманом).
Іншу категорію знахідок із території пам’ятки представляють лунниці (рис. 2, 1; 3, 1-4; 4, 1, 2). Шість із них відносяться до категорії трьохрогих пельтовидних, одна – до замкнутих.
Пельтовидні (трьохрогі) лунниці відносяться до різних типів. Всі вони литі, але виготовлені із різних металів (білон, бронза, свинець).
Рис. 3. Трьохрогі (пельтоподібні) лунниці: 1-4 – Рідківці (уроч. Стара Рогатка) (за С. Пивоваровим), 5,6 – Старе Место (за Б. Досталем), 7 – Дольні Вештоніце 2 – (за Б. Досталем), 8,10 – Нітра (за Б. Досталем), 9 – Святий Юр-Нештіх (за А. Руткаєм).
Перша лунниця виготовлена із білого сплаву (білон). Вона має ширину 3,2 см, висота з вушком – 3 см , товщина 1-1,5 мм (рис. 3, 4). Підвіска прикрашена рельєфними лініями, простір між якими (тільки центральна частина) заштрихований. Відроги лунниці виконані у вигляді головок плазунів із чітко змодельованими очима. Привертає увагу вушко прикраси, яке має гранчасту поверхню. Зворотна сторона – гладенька. Аналогічні лунниці походять з Чехії та Словаччини, зокрема з поховань № 47 (рис. 3, 6) й № 209 (рис. 3, 5) у Старому Месті (На Валах), у похованні № 321 у Дольніх Вештоніцах (рис. 3, 7). Датуються подібні лунниці з вищезгаданих пам’яток останньою третиною ІХ – серединою Х ст. Ще дві схожі лунниці були виявлені у Нітрі (рис. 3, 8, 10) і датуються ІХ ст. Схожа лунниця походить з городища великоморавського часу Святий Юр-Нештіх (рис. 3, 9) і датується кінцем ІХ – початком Х ст.
Рис. 4. Трьохрогі (пельтовидні) лунниці: 1,2 – Рідківці (уроч. Стара Рогатка) (за С. Пивоваровим), 3 – Велеград (за Б. Досталем), 4 – Микульчице (за Й. Поуліком), 5 – Бойна (за А. Руткаєм), 6 – Девін (за Б. Досталем), 7 – Дучев (за Б. Досталем), 8 – Брно-Маломержице (за Б. Досталем), 9 – Старе Место (за В. Грубим), 10 – Дольні Вештоніце Старе Место (за Б. Досталем).
Друга лунниця з поселення виготовлена із свинцю, її ширина становить 2,9 см, висота з вушком – 2,5 см, товщина – 0,15-0,2 см (рис. 4, 1). Підвіска прикрашена орнаментом у вигляді густої сітки, яка вкриває всю зовнішню поверхню виробу. Бокові відроги лунниці круто загнуті до середини, центральний – містить дефекти відливки. Вушко виробу фігурно оформлене, з виїмками по краях. Зворотна сторона прикраси гладенька. Аналогічні лунниці походять з території Болгарії, Чехії та Словаччини, зокрема з городища великоморавського часу у Бойні (рис. 4, 5), Долніх Вештоніц (рис. 4, 10), Микульчиць (рис. 4, 4), Девіна (рис. 4, 6), Дучева (рис. 4, 7), Велеграда (рис. 4, 3), Брно-Маломержице (рис. 4, 8) та з поховання № 196 у Старому Месті (На Валах) (рис. 4, 9). Перелічені аналогії датуються ІХ – початком Х ст.
Наступні дві лунниці однотипні (рис. 3, 1, 2), можливо, навіть виготовлені в одній формі. Одна із них білонова, інша – бронзова. Їх розміри: ширина – 3,3 см, висота із вушком – 2,4 см. Середина виробів прикрашена сітчастим орнаментом. Як і попередні, вони трьохрогі. Їх особливістю є розширені бокові відроги із трьома зовнішніми виступами круглої форми. Можливо, таким чином передані гіпертрофовані голови плазунів. Ще одна лунниця, аналогічна двом попереднім була виявлена у 2014 р. Виготовлена з бронзи. Ширина її становить 2,85 см, висота (максимальна) – 2,2 см, висота до початку вушка – 1,6 см. Товщина виробу становить 0,1 см. Параметри вушка: висота – 0,6 см, діаметр отвору – 0,3 см. Параметри відрогів: ліві бокові загальною довжиною 1,1 см, діаметр кругів – 0,045×0,035×0,04 см, діаметр круга всередині – 0,2 см, праві бокові – 0,04×0,05×0,04 см. Довжина центральної підвіски – 0,5 см. Задня поверхня гладка. Маса лунниці становить 2,2 г.
П’ята лунниця (рис. 4, 2) збереглася лише фрагментарно, на відміну від попередніх вона має гладеньку, листову поверхню.
Всі пельтоподібні лунниці за формою типові для європейського населення середньовічного часу. Найближчі аналоги відомі на території Угорщини, Чехії та Східної Європи.
Шоста лунниця (рис. 2, 1) зроблена із білону. Вона відноситься до категорії замкнутих із „рогами” у вигляді дериватів рослинних пагонів. Її ширина – 4 см , висота разом із вушком – 3,5 см. Поверхня лицьового боку лунниці орнаментована рельєфними лініями, а середина – 4 крапкоподібними виступами. Найближчі аналоги цій лунниці відомі на Єкимауцькому городищі (Молдова) та в матеріалах скарбу з Редукенень (Румунія). Висхідною точкою розповсюдження моди на подібні лунниці прийнято вважати землі Великої Моравії, де відомі численні варіанти подібних виробів. В історіографії подібного типу лунниці отримали назву змієподібних. На сьогодні виділяють їх два типи. Сердцеподібна лунниця з Рідківців відноситься до типу «Тєміце-2». „Двоголовий змій” вважається давнім символом. У слов’янському середовищі він виконував захисну функцію. Його часто застосовували як декор пряжок, шоломів, дахів будинків. Найближчі аналогії лунниці походять з поховання № 141 у Старому Месті (На Валах) (рис. 2, 2), поховання № 226 у Чакайовцях (рис. 2, 6), Нітри (рис. 2, 5), поховання № 1161 Микульчиць (рис. 2, 7). Датується даний тип лунниць ІХ – початком Х ст.
Рис. 5. Середньовічні перстені: Рідківці (уроч. Стара Рогатка) – 1-5 (за С. Пивоваровим), територія Чехії, Словаччини, Угорщини (6-32) – (за Б. Досталем).
До іншого типу ювелірних виробів відносяться 2 круглі підвіски з вушками (рис. 6, 1, 2). Обидві виготовлені зі свинцю. Одна має діаметр 1,6 см, висота з вушком – 2 см , товщина – 0,02-0,03 см; інша: діаметр – 2 см , висота з вушком – 2,6 см, товщина – 0,02-0,03 см. Перша із підвісок має на лицьовій стороні прокреслені лінії, які розходяться від центру. Друга – прикрашена орнаментом у вигляді подвійних косих насічок по краю та хрестоподібною (ромбоподібною) фігурою в центрі. Аналогічні підвіски виявлено на території Болгарії, де вони отримали назву «медальйони». Виріб з Рідківців за класифікацією С. Дончевої відноситься до типу F III – медальйони із зображенням γ-хреста з дугами. Прикраси цієї групи представляють γ-хрести з декількома дугами, які утворюють ромб. По краях вони зазвичай мають певний орнамент. У Болгарії виявлено всього 12 медальйонів подібного типу. Так, знайдені вони у Плісці (рис. 6, 5), Преславі, Тирговішко, Нова Черна, Микульчицях. Датуються подібні медальйони за аналогіями з Болгарії – ІХ-Х ст.
Рис. 6. Середньовічні ювелірні вироби з Рідківського поселення райковецької культури (уроч. Стара Рогатка) (за С. Пивоваровим).
Цікаву категорію знахідок із пам’ятки становлять 5 бронзових перснів. Із них 3 мають круглий, овальний або ромбічний неорнаментований щиток (рис. 5, 3-5). Подібні перстені часто зустрічаються в середньовічних старожитностях Великої Моравії та Болгарії.
Центральна частина наступного персня прикрашена чотирма розташованими хрестоподібно головками плазунів (рис. 5, 2). Останній перстень пластинчастий (рис. 5, 1), його широкий щиток орнаментований несиметричними зигзагоподібними лініями (напис?). Схожі перстені, зокрема щитки, відомі з території Чехії та Словаччини, зокрема аналогії походять з Блучини, Болерадіц, Боршиц, Брна-Маломержице, Долніх Вештоніц, Глуку, Горніго Немчі, Йозефова, Пенчіна, Пустімерже, Ребешовіц, Старого Места, Стеборжиц, Знойма-Градіште, Девіна, Скаліци, Тирдошовце, Нітри. Відомі подібні щиткові перстні на території Сербії та Хорватії, а також в Угорщині. Й. Поулік датує подібні вироби ІХ ст. Погоджується з ним і Б. Хроповський, який вказує, що на схід даний тип перстнів дійшов через територію Нітранського князівства, тобто через територію Словаччини. В. Груби вважав, що подібного типу щиткові перстні побутують до початку Х ст., підтвердженням чого стала знахідка у Старому Месті у похованні № 122.
Інші категорії ювелірних виробів з пам’ятки представлені білоновою накладкою на пояс із двома вушками, орнаментованою псевдозерню у вигляді комбінацій із трикутників і ромбів (рис. 6, 9), ремінною накладкою (рис. 6, 11), литою бронзовою поясною накладкою із прорізним орнаментом у вигляді двох згорнутих у клубок плазунів (рис. 6, 14), декількома бронзовими пряжками (переважно фрагментованими) (рис.6 , 4, 6-8), деталлю ременя (рис. 6, 10), половинкою прикраси у вигляді дзвіночка (рис. 6, 12), металевою ребристою бусиною (рис. 6, 3), фрагментом пластинчастого браслету (перстня?) із пуансонним орнаментом у вигляді косих хрестів (рис. 6, 13), 2 круглими розподільниками ременів і 3 круглими рельєфними білоновими накладками від кінської упряжі. Окремим із цих типів прикрас відшукуються близькі аналоги в слов’янських старожитностях, інші вимагають більш детального вивчення, зокрема залучення аналогій з території Чехії, Словаччини, Угорщини. Болгарії, Румунії, Сербії, Хорватії тощо.
Комплекс ювелірних виробів із поселення в Рідківцях доповнюють чисельні знахідки залізних знарядь праці, предметів побуту, культу, бронзова візантійська монета (напівфолліс) кінця VII – першої половини VIII ст. (рис. 6, 16). Варто відмітити, що на городищі було виявлено значну кількість предметів озброєння, аналогії якої відомі на пам’ятках Чехії, Словаччини Угорщини. Все це дозволяє говорити про унікальність даної пам’ятки для регіону та зробити попередні висновки про її мешканців. Знайдені ювелірні вироби, численні сліди обробки металів (кольорових і чорних) говорять про проживання на поселенні слов’янських ремісників. Вдалося з’ясувати, що у населення регіону існувала не тільки чорна металургія, а й розвивалася ковальська справа. Виявлені ювелірні вироби на поселенні вказують на важливість цієї пам’ятки. Так, фактично усі аналогії різним прикрасам походять з території Чехії та Словаччини. Причому, проводячи більш ґрунтовний географічний аналіз, можна дійти висновку, що більшість аналогічних ювелірних прикрас походять із Словаччини, а саме – з Нітри. Нітранське князівство знаходилося на південному сході Великої Моравії та виникло ще у VIII ст. До 833 р. князівство було самостійним, після чого великоморавський князь Моймир І здійснив військовий похід проти нітранського князя Прибіни та приєднав його землі до складу Великої Моравії. У результаті значна кількість населення втекла та оселилася на східних кордонах держави.
Остання обставина дозволяє поглибити уявлення про вже давно висловлену в українській історіографії гіпотезу стосовно тісних контактів жителів Прикарпаття із Великоморавською державою та можливу його християнізацію на рубежі VIII-IX ст. Аналіз виявлених матеріалів також дає можливість поставити питання про переселення на землі східнослов’янських хорватів білих (західних) хорватів після розгрому Великої Моравії угорцями в 906 р. Подальше вивчення слов’янського поселення в Рідківцях дозволить порушити низку питань стосовно соціально-політичного та культурного розвитку населення регіону у VIII-X ст.
Пивоваров С.В., Ільків М.В., Калініченко В.А. Прикраси слов’янського населення Буковини (за матеріалами поселення VIII-X ст. в Рідківцях) // Музейні читання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво-погляд крізь віки», 10-12 листопада 2014 р. – К.: ТОВ «Фенікс», 2015. – С. 169-180.
Немає коментарів:
Дописати коментар