Нові знахідки скарбів епохи бронзи – раннього заліза на території Буковини

Вивчення питань історії українських земель у добу бронзи – раннього заліза займає важливе місце у вітчизняній історіографії. Цій проблематиці присвячені десятки монографій та сотні наукових і науково-популярних статей і розвідок. У них підсумовані результати багаторічних археологічних досліджень, з’ясовані основні риси матеріальної та духовної культури, подана характеристика господарської діяльності давнього населення, визначені головні напрямки економічних зв’язків тощо. Разом із тим, нові знахідки цього періоду виявлені в останні роки дозволяють отримати якісно нову інформацію про життя та діяльність місцевих жителів. Особливо це показово на матеріалах скарбів бронзових виробів, знайдених за різних обставин на території країни.

До одного із регіонів українських земель, який був досить щільно заселений в епоху бронзи – раннього заліза, відноситься територія Буковини (сучасна Чернівецька обл.). Дослідженнями, проведеними на цих теренах експедиціями під керівництвом Б.О. Тимощука, Л.І. Крушельницької, А.І. Мелюкової, Г.І. Смирнової, В.М. Войнаровського та інших, зафіксовано біля двох сотень поселень, півтора десятка городищ, 7 могильників і стільки ж скарбів, які відносяться до археологічних культур шнурової кераміки, комарівської, Ноа та фракійського гальштату (голіградської).
Нові матеріали про цей період в історії регіону трапилися в минулому році. Мова йде про два скарби бронзових виробів із Кіцманя та Коровії, зафіксованих співробітниками Чернівецької філії „Охоронної археологічної служби України”. Публікації матеріалів із цих скарбів й присвячена дана стаття.

Перший скарб був виявлений у жовтні 2007 р. в с. Коровія (межа із с. Годиловом) Глибоцького р-ну, де місцевим жителем Г. Репчуком на своєму городі була знайдена бронзова бойова сокира-чекан. Обстеження місця знахідки дозволило виявити ще 34 бронзові предмети: обухи сокир-чеканів, зламані кельти та їхні фрагменти, серпи, ніж, браслети, уламки бронзової чаші та злитки металу.

Скарб був захований на вершині одного з мисоподібних пагорбів на правому березі р. Яблунівець, правої притоки р. Коровія. З північного боку пагорб обмежений стрімким спуском в долину струмка, з південного – примикає до плато, а із північного-заходу та сходу обмежений низинами-балками із численними джерелами. Всі речі були виявлені на площі 15х20 м. Вони знаходилися в товщі чорнозему потужністю близько 30 см або на межі останнього та жовто-сірого суглинкового материка. Жодних інших знахідок, крім кількох фрагментів пізньої кераміки ХVІІІ-ХIХ ст., в грунті й на орній поверхні виявлено не було. Очевидно, що скарб був захований за межами поселення у неглибокій ямці. Під час оранки предмети з нього були розтягнуті на значній площі пагорбу. Не виключено, що кількість предметів в скарбі була більшою, оскільки не вдалося повністю обстежити нижню частину схилу, яка нині заросла чагарником.

Найбільш цінною знахідкою в скарбі є сокира-чекан. Вона характеризується вузьким видовженим лезом, циліндричною втулкою та конусоподібним обухом із диском (рис.1,1). Бойова частина виробу має дещо деформоване лезо та чотиригранний поперечний профіль, який, наближаючись до втулки, поступово стає восьмигранним. Обушкова частина основи-стержня відзначається чотирикутним перерізом. Втулка з обох боків закінчується потовщеннями: верхній ободок масивніший, з ребром, нижній – округлий. По боках циліндра втулки присутні два ребра, які складають одну площину зі стержнем. Вертикальна вісь симетрії сокири дещо зміщена вліво. Довжина виробу становить 23,6 см, висота втулки – 5,8 см, її діаметр – 2,3-2,4 см, діаметр диску обуха – 4,2 см, максимальна ширина леза – 2,8 см.

До скарбу входило також ще два диски-шайби, які становили обухи бойових сокир-чеканів інших різновидів. Вони відзначаються значно більшим діаметром дисків (6,7 см та 6,5 см). Диск першого фрагменту плоский, з рівною поверхнею та багатогранним, трохи приплюснутим на вершині шипом і прямокутною у перетині основою (1,1х0,8 см) (рис.1,3). Довжина фрагменту бойової сокири складає 6,8 см. Другий диск має рельєфну поверхню з конічним бойовим шипом на кінці (рис.1,2). Основа обуха підовальна у профілі (1,4х1 см), довжина уламка виробу дорівнює 3,7 см.

Такі сокири-чекани є типовими угорсько-трансільванськими бронзовими виробами, які датуються переважно періодом пізньої бронзи. На території Українського Прикарпаття відомі поодинокі знахідки такого типу бойових сокир. Це сокири-чекани з Глиниці на Буковині та Стецівського скарбу на Снятинщині. Їх знахідки також трапляються серед старожитностей сабатинівської культури.

До складу скарбу входили й кельти та їх фрагменти. Всі вироби пошкоджені, очевидно, під час багаторічних оранок. На це вказує один із кельтів, частини якого були знайдені на відстані 5 м один від одного.

Перша сокира-кельт, розламана навпіл, характеризується масивним підпрямокутним корпусом, прямим потовщеним краєм втулки і невеликим овальним у профілі вушком (рис.1,4). Лезо виробу дещо розширене, широка бокова площина піднімається до втулки. По боках корпус знаряддя зміцнений двома додатковими фасками, які обмежені ззовні округлими валиками. Довжина кельту становить 10,3 см, максимальна ширина леза – 4,9 см, глибина втулки – 7,5 см, її діаметр – 3,2х2,8 см. Даний кельт близький до аналогічних виробів старшого трансільванського типу, які датуються переважно періодом ВD-НА1 й характерні для старожитностей культури Ноа. На теренах Прикарпаття такого типу кельти відомі, як серед поодиноких випадкових знахідок, так і в складі скарбу з Олешова.

Другий кельт характеризується дугоподібною в плані втулкою, яка закінчується з одного боку високим дзьобоподібним виступом, а з іншого – переходила у ромбічне у профілі вушко (рис.1,5). Від останнього збереглася верхня частина зі слідами відливання. Корпус виробу помітно розширюється в бік леза. Широкі бокові площини сокири доходять до краю втулки. Краї останньої дещо розхилені назовні, а поперечний переріз – шестигранний. Параметри виробу складають: загальна довжина – 9,7 см, довжина від краю втулки – 8,6 см, ширина леза – 4,4 см, глибина втулки – 6,7 см, остання має розміри – 3,5х2,3 см.

Від третього кельта збереглася нижня частина (рис.1,6). Можливо, що його втулка теж була дугоподібною з характерним виступом на кінці. Корпус підпрямокутний з ледь розширеним лезом. Профіль втулки наближений до шестигранного. Довжина фрагменту сокири дорівнює 5,4 см, найбільша ширина леза – 4,2 см, розміри збереженої частини втулки – 2,4х1,3 см.

Найближчі аналогії нашим екземплярам знаходимо серед речей скарбів з Грушки та Прилипчого, які датуються, очевидно, ранньогальштатським періодом. Третій фрагментований виріб близький до знахідки з Волоки. Такі кельти чітко відрізняються від більш пізніх варіантів угорсько-трансільванського типу краєм втулки з подовженим виступом, підпрямокутним чи шестигранним поперечним перерізом корпусу, чіткими гранями на фасках і симетричним лезом.

До уламків кельтів, очевидно, відносяться й три бронзові фрагменти зі скарбу. Перший з них належить до бокової стінки втулки виробу, яка складалася з двох граней (рис.1,7). Посередині розміщувався отвір діаметром 0,45 см. Такі отвори відомі на деяких екземплярах кельтів з регіону і призначалися для додаткового кріплення виробу до ручки-древка (рис.1,5). Розміри уламку становлять 3х1,1 см. Другий фрагмент з увігнутою внутрішньою та гранчастою зовнішньою поверхнями мав розміри 3,1х1,6 см (рис.1,8). Третій уламок складав, очевидно, бокову стінку робочої частини кельта (рис.1,9). Його параметри: 2,8х1,4х1,2 см.

Наступна категорія знахідок представлена одним цілим серпом та трьома фрагментами інших виробів. Перший із них відзначається невеликими розмірами та потовщеною п’яткою (рис.1,12). Одна площина виробу плоска, інша – посилена двома рельєфними валиками. Кінець виробу зігнутий, в цьому місці патина потріскана і частково злущена, що, очевидно, пояснюється деформацією під час оранки. Довжина серпа по хорді дорівнює 14,4 см, ширина леза – 2 см, його товщина – 0,7 см.

Від іншого серпа збереглася лише нижня частина із п’яткою (рис.1,14). Його одна сторона також рельєфна, а інша – пласка. Довжина фрагменту становить 8,7 см, ширина леза – 2,4 см при товщині 0,7 см.

Від третього серпа збереглася аналогічна частина як і у попереднього. Його відмінною рисою є наскрізний отвір і раковини, які свідчать про неякісну відливку виробу (рис.1,13). Довжина уламку серпа становить 7,3 см, ширина леза – 2,7 см при товщині 0,8 см.

Описані екземпляри серпів належать до нижньодунайських типів (С-22 за Э.К. Черних, які характеризуються відливанням з торця виробу, п’яткою у формі кнопкоподіного виступу і потовщеним літіком, який складає частину п’ятки. Такі вироби є типовими для археологічних культур Кослоджень, Ноа та Сабатинівка і зустрічаються в комплексах періоду ВD-НА1.

Останній фрагмент серпа зі скарбу належить до іншого різновиду виробів із відігнутою гачкоподібною п’яткою (рис.1,11). Ширина його леза складає 2,5 см, товщина – 0,75 см. Даний фрагмент відноситься до північнопричорноморських типів серпів, проте визначити конкретніше його різновид неможливо.

До складу скарбу входив також бронзовий ніж з відламаною ручкою (рис.1,10). Кінець виробу піднесений вгору, на лезі помітні вищербини. З обох боків виробу проходять невеликі нервюри, які не доходять безпосередньо до вістря. Спинка ножа потовщена; профіль – симетричний. Довжина знахідки становить 13,9 см, максимальна ширина леза – 1,9 см, товщина спинки – 0,5 см. Схожий виріб з піднятим вістрям походить з Гордіївського могильника.

Наступну категорію виробів скарбу становлять бронзові браслети та їх фрагменти, які представлені чотирма різновидами. До першого з них належить суцільний овальний орнаментований браслет з округлим поперечним профілем (рис.2,1). Його внутрішній бік майже плоский, а зовнішній – помітно випуклий. Діаметр виробу дорівнює 8х7,2 см, товщина стержня – 0,6х0,45 см. Зовнішня поверхня виробу орнаментована сімома ділянками суцільних вертикальних ліній, які чергуються із зонами з трикутників, утворених перехрещеними діагональними лініями. Схожі браслети відомі серед старожитностей сабатинівської та Ноа культур.

До другої видозміни відноситься браслет з розімкнутими кінцями (рис.2,3). Останні, як і внутрішній бік виробу, гладкі. Спинка та боки браслету покриті суцільним орнаментом з рельєфних поперечних пружків, які утворюють ребристу поверхню. Поперечний переріз стержня круглий, діаметром 0,7 см. Загальні розміри дещо деформованого браслету складають 9,3х6,5 см. Такого типу вироби широко представлені серед знахідок Карпатського регіону пізньобронзового та ранньогальштатського часу (рис.2,4).

Третій різновид даної категорії знахідок представлений фрагментарно. Браслет мав округлу в профілі форму з помітним ребром на внутрішній стороні (рис.2,2). Зовнішня поверхня виробу гладка. Довжина фрагмента – 6,7 см, діаметр стержня – 0,55 см.

До останньої видозміни браслетів належать п’ять фрагментів. Вони характеризуються трикутним поперечним перерізом, вигнутою формою та двома незашліфованими ливарними ребрами по боках (рис.2,4-8). Їх довжина становить від 2 до 9,3 см. Можливо, що ці фрагменти відносяться до спіралевидних браслетів, які складалася з кількох витків однакового діаметру. Вони відомі серед старожитностей пізньої бронзи Карпато-Дунайського регіону (рис.3,19). Не виключено, що для виготовлення таких браслетів слугували ливарні форми з другого горизонту поселення Магала.

Серед речей скарбу трапилися два фрагменти бронзової чаші. Перший з них являє собою частину її вінчика, край якого відігнутий назовні, а бокова стінка – випукла. До даного фрагменту з допомогою пари заклепок кріпився один край ручки чаші (рис.2,9). Ззовні його основа розширена (від 1,1 см до 2,5 см), а з внутрішнього боку для більшої міцності між боковою стінкою посудини та шапочками заклепок міститься прямокутна пластинка (2,5х1,6 см). Розміри уламку дорівнюють 4,7х4 см, висота наявної частини ручки 3,4 см. Другий фрагмент від посудини складав, ймовірно, частину бокової стінки чи дна (рис.2,10). Розміри уламка становлять 2,6х2,2 см при товщині стінки 0,1 см. Через фрагментарність уламків посудини встановити її форму неможливо.

Численну групу матеріалів скарбу становлять злитки металу різних розмірів. Їх можна поділити на дві групи, а саме злитки великих розмірів і дрібні аморфні злитки (літіки, відходи виробництва). До першої групи належать масивні злитки з нерівною пористою поверхнею. Один із них має дископодібну форму з випуклою нижньою та прямою верхньою стороною (рис.2,19). Його розміри становлять 10,8х9,5х3 см. Інші злитки, очевидно, мали таку ж форму, а пізніше були подрібнені. Вони характеризуються такими розмірами: 8,5х9х3,3 см; 5,5х3,2х2,7 см (рис.2,20-21). Подібні злитки могли відливатися безпосередньо у заглибленні в грунті чи утворюватися на дні горну. Схожі бронзові злитки відомі серед ранньогальштатських знахідок у давніх металургійних районах Прикарпаття.

Друга група репрезентована аморфними злитками, які, найвірогідніше, є відходами бронзоливарного виробництва (рис.2,11-13, 16-18).

Серед знахідок скарбу на незаперечну увагу заслуговує злиток металу, виготовлений у двосторонній формі (рис.2,14). Половинки останньої були дещо зміщеними одна відносно іншої. Предмет веретеноподібний, з потовщеним вузьким кінцем. Ширший бік виробу містить чіткий слід від рубки, очевидно, зубилом. Довжина фрагмента складає 11,1 см, максимальна ширина – 2,6 см, товщина – 0,5-0,7 см. Даний злиток металу відрізняється від інших по білому кольору. Він має блискучу, без патини поверхню. Можливо попередньо припустити, що він виготовлений зі сплаву із значною домішкою олова, або ж із білону. Із такого ж металу виготовлений ще один аморфний злиток (рис.2,15).

В цілому, скарб з Коровії слід датувати періодом ВD-НА1 (приблизно ХІІІ-ХІІ ст. до н.е.), а його речі належать, в основному, до виробів Косідерського горизонту. Більшість із предметів скарбу, за винятком декількох, представляють собою бронзовий брухт і металеві злитки. Це свідчить, в першу чергу, про призначення основної частини скарбу для переплавки й виготовлення нових виробів. Ймовірно, він був захований бронзоливарником у відлюдному місці.

Значно важче визначити культурну приналежність скарбу, датування більшості предметів із якого припадає на перехідний період. Варто відзначити також імпортний характер деяких виробів, які були нетиповими для епохи пізньої бронзи регіону і вказують на західне чи південне походження. Загалом, Коровійський скарб близький до скарбу зі Стецівки, як за категоріями знахідок, так і умовами їх знаходження.

Другий скарб був знайдений за випадкових обставин під час земляних робіт у м. Кіцмані. Він був виявлений місцевим жителем В.Б. Булегою, під час спорудження фундаменту на своєму обійсті. Всі речі скарбу були передані для вивчення співробітникам Чернівецької філії ОАСУ.

Скарб складається з 14 бронзових предметів: чотирьох кельтів, уламку серпа, ножа, стержня та браслетів.

Перша сокира-кельт характеризується дугоподібною втулкою, яка закінчується навпроти вушка гострим виступом-кілем. Корпус знаряддя видовжений, підовальний у перетині, розширюється в бік дещо випуклого леза (рис.3,1). Великі площини прикрашені з обох сторін заглибленими канавками, які тягнуться від краю втулки та кінця вушка до початку щік леза. Вушко виробу ромбоподібне у перетині, із потовщенням у верхній частині та виступом у нижній. На робочій частині кельту помітні слабкі сліди від спрацьованості. Максимальна довжина знаряддя становить 12 см, товщина – 3,9 см, ширина леза – 4,7 см, глибина втулки – 5,9 см.

Другий кельт теж має виступ кіль, але менших розмірів та півкругло оформлений край втулки (рис.3,2). Корпус знаряддя відзначається овальним профілем та чітко вираженими реберцями на місці швів. Фаски леза трапецієподібні, без помітних слідів спрацьовування. Вушко виробу відламане і було чотиригранним у перерізі. У бічній частині кельту наявний невеликий отвір, який, очевидно, був пророблений після втрати вушка для додаткової фіксації кельта на дерев’яній ручці. Лінійні параметри виробу наступні: загальна довжина – 10,8 см, товщина – 3,7 см, ширина леза – 4,3 см, глибина втулки – 5,9 см.

Третя сокира-кельт відрізняється від двох попередніх значно меншими розмірами та дещо іншою формою краю втулки (рис.3,3). Останній оформлений майже прямо, незначні виступи присутні лише по боках у вигляді дзьобоподібного виступу та овального у профілі вушка. Корпус виробу помітно розширюється в сторону леза і має практично прямий робочий край. Кельт має максимальну довжину 8,5 см, товщину – 2,6 см, ширину леза – 4 см, глибину втулки – 4,5 см.

Останній кельт презентує вироби з прямою потовщеною втулкою, його тулуб овальний у перетині та помітно розширюється в бік леза (рис.3,4). По боках широких площин він прикрашений двома вузькими канавками. Під півкруглою в плані втулкою виріб орнаментований також невисоким пружком та невеликим, опущеним вершиною вниз трикутником. Вушко сокири має овальний профіль та потовщення у верхній частині. Кельт має довжину 8,9 см, при товщині 2,5 см, ширині леза 4,4 см та глибині втулки 4,5 см.

Описані вище сокири-кельти мають широкі аналогії, як в межах досліджуваного регіону, так і серед старожитностей Центральної Європи. В цілому, три із них відносяться до виробів угорсько-трансільванських типів. Подібні знахідки відомі на землях регіону, зокрема, походять з Прилипчого, Кадубівців, Хотина (рис.1,10), Волоки (рис.1,6-8), а також сусідніх територій: Стецеви, Городниці, Городенки, Грушки, Коломиї. Такого типу кельти з’являються у другій половині періоду BD й продовжують побутувати в наступні століття. Найближчими аналогіями за морфологічними характеристиками і територіальним розташуванням до кельтів із Кіцманської тезаврації є вироби з ранньогальштатського скарбу із Потічка Снятинського р-ону. Останній з описаних кельтів близький до центральноєвропейських гальштатських типів, зокрема, екземплярів із Дуплиськ та Городенки.

До складу скарбу входив й фрагмент масивного дугоподібного серпа із заокругленим кінцем (рис.3,5). Одна його площина пряма, інша дещо увігнута. Довжина уламку 12,1 см, товщина 0,9 см, ширина 3,3-4,5 см. Такого типу серпи прийнято відносити до виробів північнопричорноморських типів (Бородаївка). Серпи даного типу концентруються в межах Середнього та Нижнього Подніпров’я в ареалі сабатинівської культури, значно рідше вони трапляються серед старожитностей інших археологічних культур, зокрема Ноа і датуються ранньосабатинівським часом. Знахідки виробів Ноа-сабатинівського кола у складі гальштатських скарбів уже мали місце серед старожитностей Прикарпаття, зокрема, відомі в скарбі з Грушки, і можуть опосередковано вказувати на ранній вік останніх.

Серед предметів скарбу трапився також ніж (рис.3,6). Спинка його леза слабко випукла в тильній частині, вздовж обох боків посилена Т-подібним потовщенням шириною до 0,6 см. Робочий край доволі гострий, трохи пошкоджений в ході земляних робіт. Ручка знаряддя була складною – з обох її кінців присутні невеликі отвори, до яких за допомогою заклепок кріпилися кістяні або дерев’яні накладки. Порівняно високі валики, які виконували функцію ребер жорсткості, проходили по периметру тільки з одного боку ручки ножа. Довжина виробу становить 16,4 см, довжина робочої частини (леза) 11,6 см, ширина леза 2,4 см, ширина ручки 1,4 см. Схожі бронзові ножі з потовщеною „горбатою” спинкою, часто орнаментованою, відомі серед гальштатських старожитностей Карпато-Дунайського регіону.

У скарбі із Кіцманя знаходилося й сім бронзових браслетів різних типів. До першого з них належать три широкопластинчасті браслети з рельєфними реберцятами-валиками (рис.3,7-9). Перші два з них абсолютно однакові. Вони виготовлені з широкої бронзової пластини – гладкої всередині та прикрашеної п’ятьма чіткими валиками ззовні. Їхні кінці незімкнуті й дещо звужені. Діаметр браслетів дорівнює 7 см, ширина 1,6 см, товщина 0,25 см. Третій браслет відрізняється від попередніх тільки діаметром, який становить 5,5 см.

Такого типу пластинчасті браслети з пружками відомі серед старожитностей раннього гальштату Румунії, хоча трапляються й у пізніших комплексах бронзового часу, зокрема на землях Польщі.

Два наступні браслети є найпоширенішими прикрасами бронзового часу. Перший із них виготовлений з бронзового, підчотирикутного у перетині дроту (рис.3,10). Бокові грані ширші (0,8 см), внутрішня та зовнішня – вужчі (0,4-0,5 см) та півкруглі. Кінці браслету звужені (0,4х0,2 см), дещо заходять один на одного. Інший браслет аналогічний попередньому, але має овальний у перетині стержень з чітко вираженими ребрами на місці ливарних швів, особливо із внутрішнього боку (рис.3,11). Звужені кінці браслету практично дотикаються один до одного. Діаметр виробу дорівнює 7,6 см, розміри стержня 0,7х0,6 см. Подібні гранчасті та круглі неорнаментовані браслети походять із багатьох ранньогальштатських комплексів, наприклад, зі скарбу із Грушки, третього горизонту поселення Магала, городища в Городниці та Новосілківського (Мамаєвського) скарбу.

Два інших браслети відрізняються від попередніх своєю масивністю та складними орнаментальними мотивами. Перший з них овально вигнутий, із широко розімкнутими кінцями, відстань між якими становить 5,5 см. Кінці браслету трохи звужуються до країв. Профіль виробу п’ятигранний: три грані розміщуються на внутрішній та дві на зовнішній стороні. Чіткий прокреслений заглиблений орнамент прикрашає одну із зовнішніх граней, неорнаментовані лише кінці браслету. Орнаментальна композиція складається з комбінацій косих, вертикальних та горизонтальних ліній у поєднанні з ялинковим мотивом (рис.3,12). Максимальний діаметр браслету дорівнює 10,1 см, ширина тулуба – 1,3 см при товщині 0,8 см. Другий браслет менших розмірів має складніший профіль стержня – біля його кінців з’являються додаткові грані. Орнамент, виконаний у такій же техніці, але складається з півкруглих парних дуг, які чергуються із поперечними лініями і цілком вкривають зовнішню сторону виробу (рис.3,13). Браслет має наступні розміри: максимальний діаметр 9,4 см, ширина корпусу 1,3 см, товщина 0,8 см, відстань між розімкнутими кінцями 5,6 см. Обидва браслети відзначаються довершеністю обробки поверхні у порівнянні з іншими виробами зі скарбу. Судячи з форми (овально вигнута дуга, широко розімкнуті кінці) та розмірів браслетів, вони могли носитися на передпліччі. Схожі масивні орнаментовані браслети походять з Грушківського скарбу, який відноситься до ранньогальштатського часу тощо.

До складу виявленого скарбу входив також бронзовий стержень (рис.3,14), який характеризується квадратним профілем із заокругленими кутами. Стержень закручений вздовж своєї осі на півоберта проти годинникової стрілки. Довжина стержня становить 22,9 см, у перетині – 0,8х0,8 см. Симетричні заокруглені кінці відкидають можливість його використання в якості вістря дротика і т.п. Зважаючи на форму та незавершений характер виконання виробу, слід думати, що це заготовка для дротяного браслету на зразок вже описаних вище.

За аналогіями вироби із Кіцманського скарбу можна попередньо датувати ранньогальштатським періодом, а саме етапом НА2-початком НВ1 (приблизно ХІІ-ХІ ст. до н.е.). Це ставить дану тезаврацію в один хронологічний ряд зі скарбами з Шпальнаки та Потічка.

Обстеження місця знахідки скарбу дало змогу встановити, що він був захований у зруйнованому житлі, яке розташовувалося на віддалі 30 м від невеликого струмка – правої притоки Кіцманського Потоку (басейн р.Совиці). Огляд стінок траншей під фундамент показав, що скарб знаходився під підлогою споруди розмірами 4х6 м. Вона, вочевидь була наземною, з каркасно-стовповою конструкцією стін. Від останніх (на глибині 60-75 см) простежується культурний шар у вигляді значних за розміром шматків сильно перепаленої глиняної обмазки (інколи ошлакованої) з домішками полови і відбитками плах та галуззя. Тут же трапляється перепалене каміння, фрагменти кераміки, кальциновані кістки, вугілля, спаленина тощо.

Предмети скарбу були компактно складені в неглибокій ямці, діаметром близько 20 см. Не виключено, що скарб був свого часу загорнутий у шматок шкіри чи тканини.

Огляд місцевості поблизу споруди дозволив з’ясувати, що вона знаходилася на території досить великого поселення. На жаль його розміри через забудованість встановити не вдалося, але знахідки кераміки, обмазки, перепаленого каміння на площі 100х30 м говорять про значні масштаби пам’ятки.

Виявлена кераміка має оранжеве, буре, сіро-жовте забарвлення поверхні. В її тісті присутні домішки різного розміру зерен шамоту або жорстви, рідше перепаленого кременю. Один з уламків мав чорнолощену поверхню, ще один був покритий розчосами. Крім бокових стінок, виявлено кілька фрагментів денець та вінчика із потовщеним та прямо зрізаним краєм.

Знахідки скарбів поблизу річок Дереглуй та Совиця, віднесення їх до пізньобронзового часу та доби раннього заліза свідчать на користь думки про існування в гальштатський період торгово-вимінного шляху через землі регіону. Підтверджують цю тезу й інші скарби й поодинокі знахідки, виявлені на цих теренах, та топографія розташування городищ. Картографування цих категорій археологічних пам’яток показує, що даний шлях пролягав вздовж річок Сирет, Дереглуй, Прут і Совиця в напрямку до Дністра. Найбільша його інтенсивність спостерігається на ранньому етапі, очевидно, в ході розселення на Прикарпатті представників культури фракійського гальштату.

 

Нововиявлені скарби бронзових виробів на Буковині дають змогу отримати якісно нову інформацію про розвиток торгово-економічних зв’язків місцевого населення наприкінці другого тисячоліття до н.е. Разом із тим вивчення бронзових виробів зі скарбів дозволяють уточнити хронологію побутування ряду предметів і синхронізувати їх використання. Знахідки даних скарбів у значній мірі доповнюють та розширюють асортимент бронзових виробів краю, а також характеризують бронзоливарну справу у місцевих племен.

Сергей Пивоваров, Николай Илькив
Новые находки кладов эпохи бронзы – раннего железа на Буковине

В статье идет речь о двух новых кладах бронзовых изделий с территории Буковины (Черновицкая обл.). Первым характеризируется клад из с. Коровия Глыбокского р-она, который состоял из 35 предметов. Особое внимание акцентируется на топоре-чекане, браслетах и слитке белого метала. По мнению авторов клад относится к позднебронзовому веку (ВD-НА1). При описании второго клада с г. Кицманя наводится характеристика 14 изделий. Установлено, что клад относится к раннегальштатскому времени и датируется периодом НА2-НВ1. Найденные клады дополняют информацию о прошлом региона в эпоху поздней бронзы – раннего железа.

Sergiy Pyvovarov, Mykola Il’kiv
New findigs of bronze early – iron epoch treasures on the territory of Bukovyna

The article deals with 2 newly found treasures on the territory of Bukovyna (now Chernivtsi Oblast of Ukraine). The article characterizes the treasure from the village of Koroviia, consisting of 35 pieces. Special attention is paid to a battle axe, bracelets and bars of white metal. The authors consider the treasure refer to Late Bronze period (BD-HA1). While describing the second treasure from the town of Kitsman they give the characteristics of 14 pieces. It is examined that the treasure refers to Early Gallstadt period and dates back to the period of HA2-HB1. Found treasures add the information about the region’s past in the epoch of Late Bronze Early Iron epoch.

Пивоваров С., Ільків М. Нові знахідки скарбів епохи бронзи – раннього заліза на території Буковини // Взаємозв’язки культур епох бронзи і раннього заліза на території Центральної та Східної Європи (Збірка наукових праць на пошану Л.І. Крушельницької). – К.-Л., 2009. – С. 89-98.